Ніва № 05 (3012), 02 лютага 2014 г.

След каралевы Боны

Аляксандр ВЯРБІЦКІ

Малешы, што зараз у Вышкаўскай гміне Бельскага павета, у пачатку ХХ стагоддзя былі цэнтрам даволі абшырнай гміны, якая больш-менш супадала з трывугольнікам Бельск — Браньск — Тапчэва; у яе межах былі тады м.інш. Пілікі і Ягуштова.

Партал Вышкаўскай гміны: „Malesze należą do bardzo starych osiedli. Były zasiedlone pierwotnie przez ludność białoruską. Stanowiły dobra królewskie w ramach starostwa brańskiego. Pierwszy dokument poświadczający istnienie wsi pochodzi z 1547 roku, właśnie w tym roku „bojarzyn de Kadłubówka” otrzymał w Maleszach przywilej wójtostwa”. Тады была ўжо ў гэтай вёсцы царква. У палове чарговага стагоддзя Малешы, так як і іншыя навакольныя вёскі, пустошаць розныя войскі, якія ў той час даходзілі акурат да Падляшша: уласныя тытульнай дзяржавы, шведскія, маскоўскія, мадзьярскія ды іхніх памагатых. У 1720-х гадах у вёсцы стаяла драўляная царква крытая гонтай. У канцы таго стагоддзя ў Малешах было звыш сарака хат.

Гмінны партал: „Wójtostwo rządziło się specjalnymi prawami i mogło być, za zgodą królewską, sprzedawane. Na ziemi wójtowskiej mieszkała pewna grupa chłopów. Pozostałe grunty stanowiły już pełną własność królewską, zarządzaną przez starostów i dzierżawców. Wobec nadużyć tych ostatnich w 1599 roku król Zygmunt III Waza również dla tej wsi wydał specjalny przywilej, określający dokładnie ich prawa i obowiązki. W 1675 roku starosta brański wydzielił w Maleszach jeszcze obszar zwany (...)


поўны тэкст артыкула ў друкаваным варыянце газеты або праз тыдзень у архіўным выпуску Нівы.PDF